Внизу на шкафуті засурмили, і канонір на баку випалив з двох своїх гармат.
— тільки й вимовив канонір, хоч цей вигук аж ніяк не відбивав усієї глибини його подиву.
Канонір стояв навколішках на задньому сидінні, по пояс висунувшись із вікна, і тримав у руках уламок шлакоблока з зазубринами.
Старий канонір із сивою бородою , — я як зараз бачу його спокійний погляд і незворушне обличчя , — підійшов до гармати, ретельно навів її і довго прицілювався.
Поруч із ним (він намагався не дивитись в той бік занадто часто) сидів канонір першого класу, у якого був такий вигляд, наче ним вистрілили з однієї з його гармат.
— Заткни горлянку, Гарольде , — зовсім не доброзичливо, крізь зуби процідив Канонір.
— Яке альбедо , — буркнув канонір звідкись ізсередини свого пластикового обличчя.
Пізніше Клай здогадається, що Канонір і Гарольд, мабуть, попередньо пройшли цими маршрутом і ретельно позначили всі рифи для спринтерів на карті.
Між вікном вітальні й вхідними дверима висів розіп'ятий Канонір.
— Ви своє просцяли , — сказав Канонір задумливо і промокнув лоба.