Слухайте, слухайте, як капає з них прозорий жовтий віск: кап, кап, кап …
Служба неважка, а грошики кап та кап собі до кишені, і ніякого клопоту.
Як ми тепер спіймаємо цього Чорного Пса, ото буде радість кап’танові Трелоні !
Я хочу жити в кап’танській каюті, хочу їсти їхні маринади, пити їхні вина !
Про метод Людовіка, чи як він там називається, кап не обмовився більше жодним словом.
Ті самі мури, той же дім бо жий, сад, кружганки … Ті самі колони в кап лиці, камінь на могилі отця Альберта … Це ні чого, що напис стерся.
Слухайте мою команду, кап’тане Гокінсе, і ми причалимо до берега в бухті й здихаємось цього клопоту.
Цей папуга плавав з Інґлендом, великим кап’таном Інґлендом, піратом.
Я, правду кажучи, не дуже на це й зважив, братва, тільки загоготав у душі, бо й сліпому було видно, що кап нажлуктився як чіп.