— шикнув на нього Кара-Мустафа, поспішно причиняючи двері.
Ті двоє спробували забрати в озвірілого Кари голку, яку він уже довго тримав перед моїми очима, Кара ж злякався, що вони доможуться свого й ми порозуміємося.
Кара-Мустафа швидко заходив по просторому покою, залитому сонячним промінням.
— Не видите, питаю, яка велика кара упала з неба на люд тиверський?
Ми — тобто я, київський воєвода Шереметьев і гетьман — повинні точно знати, коли виступить Кара-Мустафа.
— Це дуже легка кара Хаону за його дурість , — сказав той з прикрою посмішкою.
Ніхто не хотів у час загального тріумфу з приводу небаченої і, нічого гріха таїти, мало сподіваної перемоги над величезним військом Кара-Мустафи потрапити в немилість.
Сонечко світить, тільки лежи й дихай свіжим повітрям, а та «кара єгипетська» сприймає тебе як цистерну дармової крові, до того ж невичерпну.
Я ж, як розторопна крамарка й кмітлива жінка, розв’язала свій клунок, дістала звідтіля чорну калитку для грошей і простягла подивитися цікавій господині, в якої мешкав Кара.
Сотенний оголосив в наказі, що кожного, хто буде ширити паніку, чекає кара смерти.