.. ви ж знаєте Мелфоя … мабуть, погрожував їм … а той кат … вони з Мелфоєм старі друзяки … але всьо ніби буде в моменті … без мук … і я буду поряд …
Ішов і думав собі: «Кат його знає, що його робити !
Хто розкує, хто розіб' є кайдани, коли він сам — закатований і кат?
Належить же нам взяти щось від життя, кат би його взяв !
Мені ввижались міська площа і судилище, вирок і навіть кат.
Дзиґарів у його кат-мав, то вгадує було пору по прохожих: як ідуть семінаристи в клас, то й йому пора.
Хоч Зла не зникне із моєю смертю сила, А минулої сваволі й безчинства не змінити, Колись людська невіра Сина Божого згубила, Та я мов кат Йомэ, в гріху продовжуючи жити.
Ці предмети, очевидно, мали таку незначну цінність, що навіть кат ними погребував.
Влада не любила натяків: «Досить крові» — продеклямував кат.