— Зачекай князю, зараз тарелю принесуть , — заквапився кашовар.
Я розплющувала очі - поруч нікого не було, трохи віддалік грівся на сонечку кашовар, підставляв теплу круглого голого живота, і час від часу хтиво почухувався п’ятірнею, мружився від задоволення.
— Так от, Пантелію, запам’ятай, сало у нас їсти є кому без вас, кашовар також є.
Я вивчала любощі так, як армійський кашовар відкриває для себе гастрономію, перебуваючи на кухні.
Той, що навчив його варити дід Кібчик — найкращий кашовар на всьому Дніпрі.
Біля казана з великим ополоником крутився маленький ко-зачок-кашовар.
Щуриха відчайдушне зашкрябала в торбі, де ще, певне, тримався запах м’яса, яким мене почастував військовий кашовар, і навіть дозволила собі пискнути, розлютившись.
Кашовар із тріском почухав живота, й на брудній шкірі залишилися п’ять червоних смуг.
Кашовар, чорнявий, з сережкою у лівому вусі козачок, чаклував над уазаном, щось підсипав у нього, черпав дерев’яною ложкою і, подмухавши, куштував, мружився, знову чогось підсипав і помішував у казані довгою ложкою.
Кашовар налив перший кухоль пану сотнику, і той, піднявши його угору, промовив : — Ну, дорогі мої друзі і браття , — за святу віру, за волю, за нашу матір Вкраїну і за вас за орлят !