Старий раптом захапався й почав квапити челядників.
Певний, що кінець його близький, він став квапити з весіллям; Г’ю, звичайно, теж наполягав.
Та й не рясно їх, треба квапити земляків — не баріться, приносьте, хто що має з історії рідного села — предмети хатнього вжитку, фотографії, документи, листи, зокрема з часів Вітчизняної, чи то пак Другої світової війни.
Борислава се страшенно звеселило, й, коли переїхали через широко розлитий Дніпро, він почав квапити : — Острож, Гатиле, бо маємо спізнитися !
— Мені не хотілося б квапити вас — будьте моїми гостями, прошу !
Розв’язка наближалась, та квапити її було не слід.
Він сів задом наперед на коні, щоб бачити офіцерів, і став їх квапити помахами рук.
Я намагався «працювати» якомога довше, грунтовніше, та він зрештою став мене квапити і сказав, що має ще сьогодні зайти до ремонтної майстерні - зауважте собі !