— Сидить собі кавалер у сідлі, як квочка на гнізді, і пальцем об палець не вдарить, щоб нам допомогти.
Під манговим деревом, перед хатиною, ходила квочка з курчатами.
Бігає Оришка, як квочка, кругом: «Левко !» та «Левко !», а Левко і вухом не веде, гойдається на самому верхів' ї та сміється над бабиними труднощами.
Христина ніби сиділа в якомусь кублі, наче нечепурна квочка в гнізді в обичайці.
Як я казав, Віз уже сяє, але Квочка ще не сходила.
Біля однієї хати квочка, оточена курчатами, мирно дзьобала зерно.
Чубата квочка заклопотано пригощає своїх пташенят.
Квочка несамохіть тріпнула головою, і мале покотилося по землі.
— Він нічим не гірший за вельможного пана Яблоновського, пане Мартине , — втомлено сказав Квочка.