То кив, то морг, то жест — по всьому цьому Насправді віриться, що є в тім зміст, Хоч невиразний, та тим більш лихий.
Пузатий мировий неначе заквакав по-жаб' ячій: «Диб-диб на село; кив-морг на його !».
— Добре , — з недовірою мовив здоровань і кив-нув охоронцям : — Віднесіть ельфійку до лікарів і перекажіть усе, що тут чули.
Покликала кив ком голови, й за хвилину він опинився біля неї.
Тао переповів привітання Єві, дівчина стримано кив нула, але ніякої радості на її обличчі він не помітив.
Диб, диб на село ! кив, морг на його !" приспівував Яким, химерно присідаючи, як стара баба, і прямуючи через світлицю, йому все здавалось, що він йде вулицею, бо на сидячих людей він і не дивився.
Ніби даючи знати, що все зрозумів, Чоловік-Вівця кив-нув головою.
Тодорко, певне, зрозумів його задум — чи, мо", вони домовились про це раніш , — бо кив нув головою і перший ступив до дверей.
Але не тут … — Він кив нув на Модеста, котрий спершу здивовано, а потім з помітною турботою стежив за жвавою розмовою учених, якої він не розумів.