Цьому завданню і підпорядковувалося «виховання» Киця.
— Киць, киць, киць , — промовляв він , — ням, ням, ням … киця хоче рибки?
А до нас приходить та біла киця з чорними лапками?
Киця блукала вулицями, доки її не забрала додому одна дівчина, до якої киця підлестилася.
Працівник притулку відчинив клітку, я простягла долоні, і киця стрибнула просто мені в руки.
При наближенні до Землі катапультуючий пристрій викинув Киця на грішну Землю.
Киця на світлині дуже хотіла переселитись у справжній дім.
— Просто зачекай , — запропонувала Киця фон Кицеберг.