Це був буркотливий клоун; він раз у раз грубим голосом відганяв дітей, які, протиснувшись уперед, клали руки й підборіддя на примостку.
Кілька кумедних, але енергійних рухів допомогли йому знов стати ногою на ринву: він зараз виглядав, як цирковий клоун, неймовірно смішний, але водночас чудово натренований.
Але провідник, пораючись у коридорчику, час від часу так пильно поглядав на нього, що Клоун не наважився заговорити.
Ох і хлопець, справжній клоун, вона ж механічна, як він мене розіграв …
Однак підсвідомим почуттям Коваль збагнув, що Довгий і Клоун причетні до трагедії на Староминаївській.
Тепер Клоун хоч і совався на стільці, але здавався не таким зацькованим, як на минулому допиті.
Клоун залишився у тамбурі, сторожко оглядаючи перон.
— Значить, ви, Дмитре Івановичу, схиляєтесь до думки, що Довгий і Клоун правду кажуть?
Після Алісії вийшов якийсь клоун, котрий потішав публіку каламбурами.
В останньому вагоні, забившись у купе, мовчки сиділи Клоун і Довгий.