Мабуть, всередині корабля теж відбувалося змагання води з вогнем, бо разом з вогнем і димом відтіля вилітали клуби білої пари.
Сповнений старечої гідності, він сидів на стільці, палив люльку і крізь клуби диму швидко поглядав на всіх, майже не одзиваючись.
У його широких, наче гарматні жерла, ніздрях жевріло яскраве гаряче полум’я; час від часу звідти виривалися клуби диму.
Із кратера виривалися клуби диму і язики полум’я; на землю падав дощ розпеченого каміння, але на схилі не було помітно ніяких слідів лави.
Один з казанів перекинувся у вогонь, завирували чорні клуби диму, які, мов широкий траурний флаг, піднялися у височінь.
Машина, викидаючи з-під себе клуби пилюги, переганяє воза, з вікна кабіни висовується голова немолодого солдата, він махає рукою жінці, щось весело кидає їй та й зникає, навіть не підозрюючи, хто його зараз порятував од смерті.
Тільки чорні клуби диму піднімалися тепер тут і там, застилаючи землю.
Він не відповідав і лиш випускав з люльки раз по раз густі клуби диму.