Вона відразу вловила, що не в качані скипів гнів багачки, то була тільки ключка, якої давно шукала Юрчиха, аби вибештати її, біданку, перед сусідами: багачку мучила ревнива заздрість, що до Васюти хилився мельників син з Ріжна.
На цей раз експеримент, на жаль, удався: ключка знов розлетілася на дві половинки.
Ключка в Тюлькіна була незвичайна, навіть, можна сказати, дорогоцінна, її привіз Христофорові з Києва рідний дядько, а йому подарував цю ключку нападаючий славнозвісної хокейної дружини київського «Сокола» !
Я поплескала нею по боці - відчуття було, мов то не рука, а ласт … ні, навіть не ласт, бо ласт живий, а ключка.
Він ворухнувся, бажаючи непомітно змінити позу, й замашна ключка для гольфа з грюкотом скотилася з його колін на підлогу.
За якусь мить ключка у нього просто на очах зрослася !
Ключка прошила велетня наскрізь і, підскочивши, впала на підлогу.
Спочатку обережно, а потім із кожним разом усе дужче й дужче, він смикав половинки, вигинав ключку, стукав нею об землю, гатив по стовбурах дерев — - дарма: ключка не ламалася !
Радюка брала досада, що якась стара ключка зігнала веселість і позатулювала всім роти.
Було чути, як його ключка з присвистом — ф’ю — у-у !