Були вони грубі, оправлені в шкіру, пожовтілі на зрізах, на одному із них красувалася велика зіркаста клякса.
А далі тільки риска і клякса: отут ми його, мабуть, і сполохали.
Паче зупинилось серце, і з ручки на рожевий аркушик паперу лягла барвиста клякса.