Вони так галасували й торжествували, немов здобули велику звитягу, хоча якби лев оборонявся, то напевно однією лапою розметав би усе це кодло.
У баскетболістів — своє, у католиків — своє, в отих смердючих інтелектуалів — своє, картярі ріжуться в бридж — і в них своє … Навіть у членів отого ідіотського «Клубу найкращої книжки місяця» — і то своє кодло.
Мов зеленим фломастером хтось повиводив ці віти, ніби чорною кров’ю ти вихаркнув кодло ворон, наче ватман снігів промокає заховану в квітах кров підземну весни, що промерзла в корі заборон.
Свого часу придворні «співці», оті мизаті гевали, що їх би не ласкавим хлібом одгодовувати, а в рукопашні атаки висилати , — воно, оте розіпсіле кодло, свого часу набило йому добрячу оскому до пишномовства.
КАЗКА ПРО СТЕПАНА СОРОКУ, ЙОГО ЖІНКУ І ВІДЬОМСЬКЕ КОДЛО
І зробити цей останній крок, щоб завалити ненависну браму, розігнати переборзіле патлате кодло, наприклад, газами, й чарівними гумовими паличками вмить навести лад у країні, вони теж не мали права.
Панське кодло я вважав за найбільшу кривду, котра перешкоджає королівській владі чинити добро і злагоду в своїй вітчизні.
— А до коси не прибіжать, знаю хлопське те кодло.
Про всіх — про вчорашніх, сьогоднішніх і завтрашніх і про все їхнє кодло, до дітей включно !
Побачивши, нарешті, що марно тільки проходить час, дід наважився — чи буде його слухати чортове кодло, чи не буде — розказати діло.