Колія закінчилася так різко, неначе істота, що проклала її, випарувалась … Я зупинився спантеличений.
Колія в’юнилася поміж городами й раптом зникла у великій, як ставок, калюжі.
Через неї йшла колія, з' єднуючи дві столиці України й прямуючи геть на Европу.
Зупинка та була не на станції, а так, на самісінькому березі справді химерного моря; колія проходила під скелястими урвищами попри саму воду, роблячи дугу навколо Байкалу в кількадесят кілометрів.
Колія то тяглася прямо, то звивалася, наче струмок.
Там, у Благодарному, кінчалась залізнична колія.
Береги стисли його, він був як блискуча залізнича колія з двадцяти дзеркальних рейок, щільно споєних одна з одною.
З тим і поспішив до машини, бо вже, каже, покликав колія, щоб кабанця порішив.
— Поклич-но, Андрію, сюди Івана Колія, побачимо, якої тоді заспіває цей пес …
Колія проходила звивиною в бік нашої дачі, і можна було розгледіти навіть вікна наших кімнат.