По перших півнях, серед глупої ночі ворота городиські заскавуліли, й звідти виїхав комонник.
Проте комонник штовхнув його чоботом у груди й, доки хлопець підіймався з пилюки, проскочив у ворота городця.
Коли комонник у темній гуні проминув його й подався клусом у бік Білгорода, Людота й собі потрюхикав за ним.
Отрок сів на коня й ударив його в боки поробошнями, кінь рушив ускач, і комонник запідстрибував, бо не мав сідла й їхав навохляп.
На плоту жоден комонник його не візьме, навіть двоє, тим паче, що в одного рука перев’язана.
Разом з Великим князем київським додому повернувся старий конюший Вишата й ще один комонник.
Київський комонник відбив рейтарів і тоді Радивил кинув важку гусарію.
Вони вдарили ззаду на київський комонник, а литовці Радивила, завваживши поміч, рушили знову до штурму.
Просто на нього нісся комонник, той самий, що допіру стріляв з лука.