Він несе в’язку наручників, яку шпурнув йому конвоїр.
— Такий періщить … — відповів конвоїр і, глянувши на нерухому Туманову, зауважив : — Чого доброго, богові душу віддасть.
Шкваркнула кормушка й схвильований та спітнілий конвоїр зашипів у камеру : — На «Бе» !
Карцов падає з стільця, конвоїр та лейтенант на нього.
Конвоїр, що чергує в коридорі, вносить брезентові розніжки, ставить їх біля стіни і йде.
Навперейми йому вибіг конвоїр, але тут же впав з перерізаною горлянкою.
Не спереду і не ззаду, а поруч, підкреслюючи тим, що він не конвоїр.
Старший конвоїр наказав бранцям сісти в коло, ноги досередини.