Та мільйонер-конторник теж спромігся відобразити на обличчі якесь казна-що: і розчулення, і захоплення, і замилування, і навіть обожнювання.
Здивований і заінтригований конторник (як же: треба велику скриню, повну вати, «Довідник», і все це пізнього вечора !) подав грубу, пухлу книгу.
— Для хорошої людини і мільйона не жалко , — відповів конторник, навіщось прислухаючись.
Конторник жаліється, що з ним кожного дня трапляються якісь негаразди: ось букет упустив, стілець перекинув, позавчора купив чоботи, а вони риплять.