Там стояв Копаниця із знаком на шиї, а біля нього писар, держачи в руках якісь папери, та староста.
— Між Рихбахом і Франкенштейном є ще, здається, Копаниця і Козинець.
Видко було, що добродій Копаниця даремне звав «так собі посторонній доход» «не значительно большим».
— Простіть, ваше високоблагородіє, я не догадавсь, що вам про таке діло треба знати , — відповідав Копаниця, спускаючи очі додолу та покірненько кланяючись.
Копаниця плутав умисне, мов не хотів виказувати, а слідчий думав: «Брешеш !
На покуті сидить старшина Григорій Павлович Копаниця — той, що колись писарем волосним був, а тепер старшиною.
Одначе скоро він помітив, що десятник раз у раз нишком кликав цього або того дядька всередину до волості, де давно вже сиділи Копаниця, Сучок, Рябченко, а часто зазирав туди й Денис.
Копаниця спитав писаря : — А що, Семене Семеновичу, більше нема ділов?