Тиріон повернув голову, прислухався і почув стукіт копит — з тузінь, а чи й більше, коней.
Та захриплий голос потонув у гучному тупоті копит і дикому лементі, що знявся над головами втікачів.
Цієї миті на вході до печери почувся стукіт кінських копит по каменю, й діти підвели очі.
Задвигтіла земля від сотень і тисяч копит, вуха глухли від ревиська.
Туман, що навис над лугами, поглинав звуки, м’який грунт стишував тупіт копит.
Скакали іноді козаки, гикаючи й махаючи нагаями; проїжджали звощики з двома поліцаями, що, обхопивши за стан, держали якогось студента ябо панночку; вилітало звідкись «ура», а за ним крик, свист і стук копит.
Ант вибіг на двір, почувши цокіт копит і веселі голоси охоронців.