Обіймала його очима, думками пестила, голубила хотінням: «Андрію, коли б тут не коршма, я поцілувала б тебе так палко, як не цілувала ще ніколи».
Костобобрівська коршма видна була на острому сугорбі, опертому одним боком об Перуновий гай.
З правого боку сільська дорога, з лівого високий пліт, у глибині сцени коршма з широкою створеною брамою.
Дивлячись на їх незвичайну вроду, на гарний ріст і здоровий вигляд, не дивувався, що коршма ніколи пусткою не стояла; це така принада, що на неї і найгрубша риба піде.
— Селище далі, це йно що Лиха коршма під Перуновим гаєм.
Тоді, коли коршмар вирішив їхати зі села до міста і добре заасекурував свою коршму і свою хату, тоді то власне коршма «сама» згоряла, а бідна жертва «мусіла» брати гарненьку асекурацію.
Коршма від козацького сміху затряслася: «Не хоче розбовтати крові !
Коршма перевертала чесну, працьовиту людину в пяницю і висмоктувала з нього всю кров.
— Тьфу до чорта, якась мов розбійницька коршма, аж чоловікові моторошно !. .