Кроква з тряскотом рушиться, іскри стовпом прискають геть угору, стеля провалюється, і вся хата обертається в кострище.
І палахке духмяне кострище із засмаженим вепром над ним, і гуртом веселих горластих мисливців? ..
Двоє індійців силоміць поставили її на ще незапалене кострище, і навколо нього почався танець скальпа.
Згідно з королівським наказом поведено їх у Палермо на майдан, прив’язано до стовпа і налаштовано в них перед очима кострище, на якому мали їх у призначену годину спалити.
Слова Яна Гуса, який, стоячи вже на багатті, побачив, що якась бабуся, перехрестившись, поклала й собі купку хмизу на кострище.
Здавалося, вогневики й гадки не мали, що на протилежному березі теж горить кострище, їхній табір лежав нижче за табір Уна й Зура.
Пишне кострище, що лизало хмари своїми язиками, зачудувало його було.
А обидва школярі, Жеан дю Мулен і Робен Пуспен, виспівували на все горло старовинну народну приспівку: Шибенику — мотузка, Потворі - кострище !
Кострище із гуми Ще раз підпалили — І заревло, завирувало, загоготіло — І кам’яне розверзлося тіло, І розродився порепаний міф, І вийшов на волю розлючений скіф, Щоб наволоч голу стріляти із лука …
Ніхто б звичайне кострище такою спіраллю не вибудовував.