Кожна зустріч з тобою, де б це не було, чи то у нашому домі, чи на вулиці, чи у гостях, куди ми ходили сім'ями, приводила мою душу у страшне сум’яття, збурювала мою кров.
Я добре знав причину цього, цей порух вріс у мою душу.
Щемливе від чуття нерівного шлюбу його дочки глибоко засіло старому в душу.
Хто ж запевнить нас, що жерці, зробивши з нього мумію, таким чином не затримають його душу на землі, щоб піддати її мукам? ..
З його творів вона пізнає його душу й серце, зрозуміє дещо з його мрій, відчує силу, що криється в ньому.
І солов' ї, і пісня, і стукіт серця зливалися в одну хвилюючу казкову музику, яка підносила і душу, й тіло, немов на дужих крилах.
А що ж інше, як не доброчесність, робить душу міцнішою, вищою, величнішою?
І аткамінери замислювались: як впорається він з цим важким випробуванням, не заплямувавши своєї честі, чи зуміє він, як то кажуть, зберегти душу і тіло?
В супроводі своїх старшин сходив до заутрені, поставив свічку перед образом матері божої за своє видужання, а другу — перед образом спасителя — за душу свого батька Богдана.
— А хто врятував дитину Лясани від отрути, а мою душу від ганьби?