Крез напинив жеребця, коли до брами акрополя лишилося зо сто кроків.
Крез похмуро дивився в темне вікно, за яким безгучно перебирала китиці пальма.
Багатий як Крез, Сулла, Гай, Юлій Цезар — лихварство вважається найбільш нечесним, безсоромним зайняттям.
Крез добре знав: молодому недосвідченому цареві без його порад не обійтися.
«Скільки разів бачив цього вірного царського пса, а ніколи й на гадку не спадало , — подумав Крез , — що саме він укоротить мені віку».
Кому дістанеться спадщина, залежить від двох заповітів, перший на вашу користь, а другий на користь двох старих кузин, багатих, як Крез, і, певно, лютих, як дві старі відьми.
Тепер вона була цілком певна, що Крез для неї й пальцем не кивне, ще добре, як взагалі не вижене.
Лідійці поки що мають царя, хай рвуть на собі волосся після моєї смерті, думав Крез, а так само хай будуть мені свідками небожителі й славетна богиня Асві, що я не знаю, куди йти …
Крез потроху забувся й уже голосно поспитав : — А де тепер та твоя Роксана?
Ще зо дві таких битви, й Країна Вовків прийме лідійського царя за свого, на знак цього приславши в Сарди землю й воду, подумав Крез.