Від цього слова в західноукраїнських гірських районах капелюх із широкими крисами зветься «крисаня»: «На нім крисаня аж горить» (М. Шеремет).
«Одіжжю буде гарно вшитий, короткий гірський сірачок з українсько-народніми, жовто-синіми вилогами, червоні або сині штани, ходачки й крисаня; до того ташка й ремінь з ладівницею».
На півдорозі з голови чоловіка злітає крисаня, прикрашена кількома білими перами, та він навіть не помічає того.
Чорна крисаня ледь хилитнулася, і глухий, підземний голос строго сказав : — Маргарито, ти надто довго випробовувала моє терпіння.
Я безпечно міг ограбити цілу хату, але ні до чого не доторкнувся, мені потрібні тільки маринарка, крисаня й рушниця.