— Вірю , — Крутій загасив люльку і ступив на кілька кроків уперед.
Крутій насуплено глядів під ноги, опустивши червоні, закислі повіки.
Крутій відкрив наповнені сльозами очі і безтямним поглядом обвів кімнату.
Помітивши це, Крутій і собі щось промугикав у довгі вуса і зник за дверима.
— Здоров будь, хорунжий , — хитнув у відповідь на привітання головою Крутій.
Тепер лист перетворився на доказ, котрий від нього вимагав полковник Крутій.
Коли я прокинувся, виявилось, що мій Крутій зник, не заплативши за готель.
— Поки приготують воду , — сказав він , — спробуйте, пане Крутій, поголитися.
А час, як сказав мудрий полковник Крутій, був дійсно не простим для козацтва.
Ним виявився козак середніх літ з посивілим передчасно оселедцем на ім'я Крутій.
Присутнім тут був полковник Крутій, сотник Максим Кривоніс, Іван та Данило Нечаї.
— Крутій втрапив після твоїх подвигів у добрячу халепу, проте захищав тебе до останнього.
— Відпочинете, пане Крутій , — сказав Ардатій , — тоді я попрошу вас перекувати в сотні коней.
І от цієї миті той Крутій, який довгі десять років схиляв голову перед польськими комісарами, відчув — він не зможе більше поступатися своєю совістю.
У Брацлаві стало відомо, що полковник Крутій несподівано занедужав, тож Брацлавський полк очолив присланий для цієї цілі Шембергом шляхтич з Теребовлі.