Бжозовський задумав другого дня з сільською поліцією половить своїх кріпаків і вернути додому.
Колись поміщик феодал Потоцький даровими кріпаками вергав оці камінні брили.
Закурили дядькового кріпака.
Кріпак почути може один лиш заклик: визвольмося від пана !
Кріпак, який потрапляв в армію за Р. п. , звільнявся від кріпосної залежності.
Кріпак спішить на шляхтича перевернутися, острогами дзеленчати, нагаєм помахувати.
Кріпак має ще хоч кусень землі, який він обробляє без нагляду панського ока й без нагайки наглядача.
Кріпак без відома господаря не міг одружитися, відлучитись із села, придбати майно, купити землю і розпоряджатися нею.
Кріпак не гнув шиї перед паном, робітник — перед хазяїном, син часом не слухався батька: все, Зачувши волю, піднялося на дибки і прокричало про своє право.
Кріпак радіє своїй неволі, солдат безглуздій муштрі, усі малі народи — високій царській милості, що внеможливила духовний їхній розвиток, звела до стану бидла, яке ще їсть, працює, множиться, але душі не має уже давно !. .