З-над Млинівки долинала лайка плотогонів, з вулички біля костелу — гуркіт, з яким перекочували бочки, а також стукіт молотків, з завулку — вигуки крамарів, з боєнь — бекання овець і кувікання свиней.
У нього не було ні голосу, ні музичного слуху, і під склепінням каплиці розлягався такий вереск і кувікання, як у свинарнику.
Невдовзі я виявив, що не помилився, бо ще не пройшов і півмилі до невеличкої сливи, котру ми знайшли днями, як почув кувікання.
Кричав і жахав дик, певно, вражений кимось із хлопців, угорі на стежці знялася метушня й кувікання.
Я можу поцупити порося , — веде він далі , — із хліва, з-під рундука, біля корита, у лісі, вдень і вночі, звідки завгодно і як завгодно — і ручаюсь, що ніхто не почує навіть кувікання.
Аж раптом вітрець, що подував із суходолу, доніс до нас рохкання й кувікання.
Та й як могло бути інакше, коли в голові тобі весь день дзвенить свиняче рохкання, поросяче кувікання і пронизливий вереск точильного верстака.
Вітер свистів у нього у вухах, навздогін неслися страшні прокльони і свиняче кувікання.
По той бік фанери і дерматину почулося знайоме з дитинства кувікання.
Та не встиг я ступити й кроку, як здаля долинув страшенний вереск, тоді почулося свиняче кувікання й голосне «Ура».