Як тільки зайде мова про будлі-якого батюшку, в тебе інших слів ніби й нема, тільки — патлач, кудлань, бородань, неначе ти пошився в штунди, абощо.
За цей час Кудлань ще дужче заріс, ступав він важко, перевальцем, був страшний і лютий, як горила.
Кудлань, що трохи невдоволено ди вився на сварку братів, теж подався за ними.
Досі ми завжди трималися один одного, навіть із ним , — Гай кивнув плечем у той бік, де стояв Кудлань , — і якось давали собі раду.
Кудлань Тигин, скаржно гавкаючи, то забігав далеко вперед, то повертався назад, зазивно дивився в очі дівчинки і рвався до лісу.
Кудлань стояв за три ступні позад нього, переступав з ноги на ногу і, видно, й досі не міг утямити, що ж воно сталося.
Поки гості сиділи біля багаття й чекали окропу на каву, Кудлань подався до клунків і приніс повні жмені на боїв.
Кудлань тупо оглянув залу, а побачивши коло прилавка Гая, штовх нув Берта під ребра і щось йому шепнув.
Кудлань придуркувато глип нув на нього, але нічого не сказав.