Він поклав величезний кулачище на спину козака, що сів біля столу без сорочки, за Ціонглинським стоїть молодий красень з благородними рисами лиця і якось «по-панському» посміхається.
ансом іронії, глузування чи лайки, як то звучать усі українські іменники з суфіксом — ищ —: «хлопчище», «бабище», «ручище», «кулачище» тощо.
— питає Сологуб недовірливо і кулачище свій не розтискає.
Добре, коли це був простолюдин — Рудольф просто пускав у хід кулачище, після чого нахаба втрачав інтерес до спідниць не лише на цей вечір, але, мабуть, що на весь тиждень.