— Тепер, кумо, покажіть мені, котра свічка моя.
— Яка нечиста сила загнала вас, кумо, в цю хижку?
Та й Семениха так гадала : — Ой, правда, кумо, правда: дитина не проситься на світ та не проситься.
«Що.кумо, скрикнув, увійшовши, кум: «тебе ще й досі трясе пропасниця ?»
На крилах прилетів би, кумо, коли ж чуєте. (І по павзі, як всі дослухатися стали, додав): Чуєте як булькотить? ..
Напевне і вам, кумо Оришко, ну й мені ж, як голові.
Ей, кумо, та не прикидайся, що нічого не розумієш.
«Яка нечиста сила затягла тебе, кумо, до цієї нори ?»
— Прошу ж вас, куме й кумо, і вас милі гостоньки; приходьте до мене завтра на полудень, щоб «полоскати повивач», пити похрестини , — просив Терешко своїх гостей.
— Та-бо ви, кумо, лишіть їх, не допікайте , — говорила Семениха. -