Бачить , — справді, стоїть у дворі будка, а біля будки здоровенний рудий кундель на ланцюгу.
На подвір' ї заскавулів кундель — певне, хтось із своїх навинувся.
А кундель і тут сатаніє од злості і так орудує лапами, що аж пліт ходором ходить, а з стовпчаків злітають білі шапочки.
Спущений з ланцюга здоровенний кундель, захлинаючись гавкотом, кинувся до воріт.
У цей час па дворищі одночасно завищав дріт і клубками люті вибухнув віишій кундель.
— І я його боюсь, Бо Кундель, бач, який здоровий, мов скотина; Зустрінусь, аж трушусь , — Нехай його страшить лиха година !
— Злякавсь ще більш Хом’як, аж серце холодіє, А Кундель гав та гав : — Так знай же ти про те: Коли в дворі цвіте, То за двором ніхто цвісти не сміє !
Лісник витягнув зачитану книгу, підійшов із нею до свічника, а в цей час надворі люто озвався кундель, далі лунко загупали копита, заскрипіли колеса, загалакали чиїсь голоси.
Першим привітав його на рідному подвір' ї Кундель радісним скавчанням.