Здалеку щочверть години дзвонили на Лаврі куранти, і цей дзвін разом з плюскотом води нагонив на хлопця спокій і смуток.
Поставте машину в гараж і послухайте ще ті куранти.
Ми проминули стару англіканську церкву — на височенній башті куранти видзвонювали полудень — і завернули на стоянку побіля лікарні.
Коли почали бити куранти оголошуючи про настання Нового року, захлопали пробки, рікою полилось шампанське.
А братчики уже сиділи б у Петропавловській і слухали б її куранти !
Справді, за хвилину ударили куранти, І Тикачеві здалося, що ці звуки пронизали його наскрізь.
Так і є, десять, задоволено подумав інженер, зараз ударять куранти.
Можна було подумати, що він уперше в житті бачить море, бо аспінвальські куранти продзвонили північ, а він і досі стояв на своїй вишці й дивився.
І ось темною Невою від фортеці долинув урочистий дзвін: на Петропавловському соборі, де догоряло світло на вузькому мечі, над могилами імператорів куранти грали «Інтернаціонал».
Сам скажу: куранти наспівали: все буде те ж — зустріну я людей, знайомих вже.