Вчора уночі, коли чергував я у сільраді, раптом вкотився до мене цей куцан.
Новий куцан, з сивого сукна домашнього виробу, щільно обтягнув широкі Матвієві барки.
Куцан Азіз сидів на подвір' ї біля своєї коричневої брудної халупи й лузав коричневі горішки.
Полатаний його «куцан» весь у білому поросі, ніби він також був у млині, постоли розбилися і тримаються лишень на самих волоках, ноги загорнуті лише в суконні онучі, що зальоденіли зовсім, ніби вони видовбані з дерева.