А коли на закінчення проспівав «Усі гори зеленіють», Кучугура-Кучеренко сам утирав хустиною рясні сльози на очах.
Якби впала на нього ціла кучугура, то й тоді він, здається, не вважав би за потрібне струшувати з себе сніг …
Він поволі повернувся і тоді ще виразніше почув, як ця кучугура тряського м’яса, від якого пахтить кухонним жаром і цибулею, нестримано вабить його.
Минуло два роки, і Кучугура-Кучеренко повернувся до Катеринослава.
Ось на місці пам’ятника «Адаму» височить піщана кучугура.
Здавалось, ось-ось налетить на нього ота кучугура криги, зітре, зімне й сліду не зостанеться од комашинки-хлопчика.
Пізніше Кучугура створив кілька пісень, серед яких була «На високій дуже кручі», присвячена пам’яті Тараса Шевченка.
Через годину й не знати стало, що там була будівля, тілько здоровенна кучугура піску та щебеню валяється.
По них зосталась дочка, яку з самого малку милосердя взяло в свої обійми — такі ж холодні, як і снігова кучугура, з якої я ледве виліз сьогодні ввечері.
Несподівано одна кучугура здалася якоюсь … занадто правильною.