Десь — не тут, колись — не тепер, за широкими морями, за високими горами, на казковій землі жили собі, були собі казковий дід Мудрило і казкова баба Лагода.
Зранку прибув Винозір, а з ним в гарнесенькій повозці приїхали срібноволоса цілителька Лагода та її дві учениці - юні серйозні панночки.
Клацнуло у чарифоні - поклали дід Мудрило й баба Лагода трубку.
От покликали якось дід Мудрило й баба Лагода синів і кажуть:
Лагода, що зник з шахового обрію чотири роки тому, теж звався Віктором Михайловичем.
Дуже любили дід Мудрило і баба Лагода своїх синів.
Прогнози фахівців і болільників були одностайні: переможе Лагода !