В тебе розуму повна ладунка, по самі вуха, як то кажуть !
Як тільки сонце торкалось обрію, Варяг обережно-обережно витягав із ладунка рожево-молочний, ніби молозиво, камінь.
Аж зирк — Паллантова ладунка І золота на ній карунка У Турна висить на плечі.
У кожній руці він тримав по рушниці, спираючись прикладами на землю, а на одній висіла ладунка й порохівниця.