І навчився Павло їхнього ремесла, працював разом з ними, з труду рук своїх їжу собі й тим, що з ним, добуваючи, як же і до солунян говорить: «Не задарма хліб їмо у когось, але вдень і вночі трудимось, щоб нікого не обтяжити».
Може, як-небудь розгорюємось на скотинку: свій хліб буде.
Як і хліб, родзинки були нашою головнею їжею, і ми дуже любили їх, бо це надзвичайно поживна страва.
І кажу, як мати: недостойна праця твоя". (У ці часи ще було переконання, що пекти хліб — справа тих, які не здібні носити зброю).
Туполєва (двох гастрономах і одному спеціалізованому магазині «Хліб»).
«Хіба він, Павле, не ґаздує в Черчені по-людському, щоб у черченських людей був хліб на столі й до хліба?
— Жартуйте собі, Котоне, бо жарти — то наш хліб насущний.
Після цього з ями витягали драбину, пристукували залізною лядою або кришкою, через яку потім подавали злочинцеві хліб і воду.
Всі не можемо пити сметанку, всі не можемо плескати , — хто б тоді новонародженим пупо вину перев’язував, хто б тоді хліб доробляв і пісню скла дав !