Що, сестро, що, моя голубочко, ластівко, кажи !
— Дякую, ластівко , — підморгнув їй Пепа і підвівся.
— Ти ніби зробилася тоншою, вищою і граційнішою, Ластівко , — сказала Руда Марта, з цікавістю і навіть подивом розглядаючи фігуру подруги, яка з’явилася так несподівано.
А журливий голос, як материнка в полі під вітром : — Ну ж, моя крихітко … моє сонечко … моя ластівко …
Вони сиділи, міцно обнявшись, а парубок тихо говорив до дівчини : — Чи дуже ж ти мене кохаєш, моя ластівко Оленко?
— Постояла я трохи та й беруся йти додому; тоді вона мені, плачучи, заговорила: «Дівчино-ластівко !
Не гнівайсь, ластівко моя, Кажу ж — тепер безтямна я …
Та — ех, і буде ж день — Весілля наше, ластівко Мар’яно !. ."
— До скону літ дякуватиму долі, що звела мене з тобою, ластівко моя кальміуська.
Пізно ж ми зустрілися з тобою, моя ластівко бідна, бідна дівчинко …