— озвалась закам’яніла постать, мабуть, ледь стримуючи гнів.
Страх ще ховався в широко розкритих Павликових очах, але він відповів, ледь запинаючись : — Ні … звичайно …
Робочий стіл господаря в пошуках секретних схованок був розтрощений ледь не на сколки.
Міський шум ледь долинає сюди, і тобі в душу плине шелест листя, щебети горобців та дітей, спокійні погляди статуй.
Дно ями кам’янисте, земля рудувата, ледь покрита кволенькою травичкою.
— заклопотано спитав він, ледь переступивши поріг.
Він ледь-ледь переставляв ноги по крутій стежці, часто зупинявся, важко дихав, боязко дивився то вгору, то вниз, і простував далі, не кажучи ані слова.
Антон ледь не звалився з гілки, коли в його голові все зв’язалося воєдино: несамовиті атаки на базу, ці покинуті гнізда, сяюча пляма, що піднімалася з глибин океану …
А вона, з виразом усе тієї ж незворушності на обличчі й з ледь помітною невпевненою усмішкою на устах розімкнула мої обійми, випросталась і опустила руки.