Знаю — згодитись зі мною я тебе колись примушу, Адже вірності до друга не — зречуся, не порушу; Слово вдумливе Платона я тобі згадати мушу: «Лжа й дволичність шкодить тілу, потім нівечить і душу».
Чорніш пір'я твоя злоба, Твоя лжа, твоє «ніколи»; З мого серця вийми дзьоба; Щезни, лютий !"
«Лжа й дволичність шкодить тілу, потім нівечить і душу».
Він сидить у крайнім на захід сонця закуті, обри обійдуть його, як обійде й княжа лжа, породжена чи всього лиш пояснена вторгненням обрів.
Істина кріпиться зором і часом, а лжа — поспіхом і невизначеністю.
Десь ходить лжа близько від князя, хтось носить отруєну стрілу біля серця, поруч із князем.
Якщо це правда — Святополк мій ворог, якщо лжа — ти приймеш смерть …
Але коли ти говориш, що ромеї не йдуть на Русь , — то лжа.
Щодо себе, то він знає напевне: його володарюванню не буде кінця, бо кожному потрібне зло, мста, лжа, підступи й облуда.