Там можна було гратися цілісінький день, щохвилини робити відкриття або просто сидіти на гілляці, дивитися на небо, що проглядає крізь листя, і линути хтозна-куди за хмарками …
І ти хочеш, знову ж таки висловлюючись Едуардовою прозою в стилі барокко, линути на свіжу рану окропу — так само знехтувати мною?
Мозок не фіксував нічого глибоко, він відчував насолоду й заспокоєння від музики, що стала раптом линути з репродуктора радіо.
Заґелґотіли гусаками, один перед одним шипіли: про нескінченне біле поле, незрозуміле піднесення (брате !), чорну ополонку і неймовірне блаженство линути вниз усе глибше, глибше …
Серфішувати — значить линути над глибочиною (користувачі Інтернету це знають так саме добре, як і чемпіони Лакано).
Чи не цю думку мав і Шевченко, який аж тоді хотів линути й молитись до Бога, коли Він «спалить осквернену землю»?
Це ж обов’язок кожного українця линути до свого народу.
Правда, він вже немов передчував її одразу, бо той, новий, не сперечався, не викручувався, а навіть сам чимдуж вимахував руками та ногами, неначе допомагаючи Хапунові линути вгору.
Страх цей нас безволить, І в звичних бідах ми волієм жити, Ніж линути до не відомих нам.
Туман довгою палькатою рукавицею розп’явся над річкою, ніби бажає згрібнути її, щоб линути на запаскуджені поля.