Вдень Велеслав був тихий і мовчазний, майже нічого не хотів їсти, ні про що не розпитував у старшого товариша, вночі ж метавсь і кидався, мов лихоманний, і жар йому підскакував.
Яринка не витримала, обурено кинула : — Нащо тобі, лихоманний, обшукувати його?