А з ним незнайома худенька жінка з жовтим завитим волоссям і рішучим виглядом маленького, худенького личка.
Я дошукувалась у ній схожості з містером Рочестером, та намарне: ні рисами, ані виразом личка вона не скидалася на нього.
Ніде — ні в мирних долинах, ні в тихих, нескаламуче-них плесах старості, ні тоді, коли вони дивитимуться в осяйні дитячі личка, що згладжуватимуть давне лихо і вселятимуть у них нову надію , — ніде й ніколи їх не покине та згадка.
— сказав Громовик, притуливши свою щоку з палким огнястим темним рум’янцем до рум’яного личка Зірниці.
Бачила тільки біле тло лікаревого халата, а на ньому — жовтувату пляму дитячого личка.
Личка Зоредиви та Зоряниці аж пашать цікавістю — справжні варвари …
Декотрі з них верхи на конях; вони лишилися в сідлах, прикривши свої ніжні личка від сонця трохи спущеними крисами м’яких бавовняних капелюшків.
І ось я нахиляюсь до її личка й легенько цілую в щоку, цілую з трепетом, дарма що робив так уже мільйони разів.