Вона сказала це тоном, яким інші висловлюють свій страх: «Ой лишенько, як страшно !
Того дня Галі вилучилося робити на городі вкупі з другою молодицею, що вона з нею й перш часом укупі робила та балакала про людську бідоньку та напастоньку, тугу розділяла, лишенько тішила.
Напало лишенько, та й годі: Король просвітку не дає, Клює нас та клює !
— Ой лишенько, я собі розбалакую, а вас ніхто не обслуговує !
Якби побачив, нагадав Веселеє та молодеє Колишнє лишенько лихеє.
О лишенько, нащо ми полізли, нащо ми чіпали той термос ?"
— Ой лишенько, Ейнаре , — раптом похопилась пані Лісандер , — я вчора ввечері забула тобі дати насонних порошків !
Ой лишенько, темно, як у могилі … — Час уже й до могили мені звикати , — озвалася Маруся.
Лишенько ж ти моє, ще так наполегливо ніколи не писала.
Раптом Пеппі стукнула себе по лобі й вигукнула : — Лишенько, яка я неуважна !