Плямиста лошиця могла забитися в хащі або зникнути з очей за чагарями.
Я, мов змилена лошиця Милю спину, ллю водицю, Вимила би навіть кицю, Вимила б усіх людей !
Лошиця зводиться дуба, мотає запіненою мордою, хвицає задніми копитами.
Криця не лошиця, кремень не кобила, Як біжить, то дріжить, як впаде, то лежить.
Не минуло й двадцяти хвилин, як на тій самій дорозі з’явилася плямиста, як леопард, лошиця з вершницею в сідлі й поскакала в тому самому напрямі.
— Сказати правду , — з чарівною щирістю вела далі дівчина , — я нітрохи не засмутилася тим, що лошиця мене понесла.
Вона без цього не може, як молода лошиця без вівса.
А лошиця таки варта цих грошей, геть до останнього цента !
Уперше дика лошиця відчула на собі людину, вперше їй було завдано такої кривди.