Почати слід було б з «Не ліпо ли ны бяшетъ, братие», бо «Плач» це ніби вставка, де інший ключ та інший тон.
— Не ліпо єсть, пане сотнику, совокупляти фарао-ницькоє всевоїнство з нами, правовірними.
Оцим «не ліпо ли ны бяшетъ, братие» хтось так сховав найвищий твір дванадцятого століття од власного свого народу, що й досі ще народ не взяв його назад у душу.
— Не-не ліпо , — мовив Мах , — коли все буд-дується на однім камені.
Годой наважився й собі втрутитись : — Не ліпо мовиш, Великий княже …
Виваживши старого пана довгим поглядом, він неохоче погодився : — Ліпо.