Малеча танцювала, дрібно кружляючи, мов ті маленькі блакитні й червонясті метелики.
Немов горобці, обліпила тин малеча.
Одного дня зійшлася до мене в школу малеча по книжки.
Школярикам вже, малечі, Зранку в школу любиму йти.
— Недавно до кролячої клітки заліз тхір: видушив і малечу і дорослих.
І обидві - ані сном, ані духом не відали, за що їм ця неймовірна кара … Малеча навіть матінку не вміла розраяти !
Малеча крутилася за партами і не могла дочекатися закінчення занять, щоби скоріш побігти у степ за село, куди, кажуть, дременув втікач з дверцятами від дідового авта на шиї.
Малеча і підлітки гучно возилися в теплому, мілководому озері, із захватом виловлюючи собі здобич — для них перше полювання не несло тих смертельних небезпек, які довелося пережити їхнім батькам.
Малеча хапала гливкий жовток, давилася, чмихала.
Малеча бігала навколо воза, двір сповнився галасом.
Малеча заскучала за вітцем не менше, ніж він за нею.
Малеча тривка та чахла, з мозолями на ногах і долонях.
Малеча пригорнулася до Брана, мовби почула і зрозуміла.
Малеча любила дзьобати з його рук, і йому це подобалося.
Малеча віддала справі всю душу, годі було вимагати з неї більшого.