[Наталка:] У мене рідна мати — не мачуха, не схоче своєї дитини погубити.
— А хіба у вас нікого з рідні нема? — Чому нема! Батько є. Матері, правда, нема, ще з дитинства. Мачуха.
Недоленька знущалася над нею, як мачуха над нерідними дітьми…
— Ти ж підеш на чуже село,. — то й не побачимось. Чуже село — мачуха, не пригріє.
— Хто б не прийшов зі зброєю панувати в наш край, чи Франція, чи Англія, чи Америка, але ніяка з них ніколи не стане матір'ю нашим дітям, завжди вона буде для них мачухою лютою.
Мачуха з донькою пішла до батьків і там ночуватиме.
Мачуха пояснювала це тим, що, мовляв, готує їй посаг.
Мачуха та її дві дочки злякались і аж побіліли з люті.
Мачуха менше мене любила і значно менше про мене дбала.
Мачуха трапилась люта, не злюбила дітей, особливо Тараса.
Мачуха плакала за донькою, айбо Марійку уже не збиткувала.
Мачуха, мабуть, розішле за мною горничних по всьому місту.
Мачуха завела дітей ще далі в ліс , — вони там зроду не були.
Мачуха гадала, що Розмарі нізащо не знайде джерело край світу.