Високі гори … Темні провалля … На вершині, що найнедосяжніша , — Сонце заплуталося в гілках, горить і не може піднятися.
Воно було мокре й тремтіло , — зовсім як звичайне курча, тільки зріст мало нівроку та очиці, мов кавуни !
— То горить земська всесословність , — посміхнувся Панас.
А сонце, знай, світить, знай, горить собі ясно і невблаганно.
— кажу їй , — так ти діло робиш, голубко, як мокре горить !
Що в твоєму кам’яному тілі людське почуття горить.
Високо, як маяк, горить ліхтар на повітряній шахті.
А тепер пізно; щоб не вийшло — «на злодії шапка горить !»
У Макса на губах горить гаряча вогка м’якість її вуст і на кінчику одного вуха лишилось тепло пальців.